Переглянути українською: Дивись на MEGOGO “Прометей” https://megogo.net/ua/view/2114621
https://uafix.net/films/prometej/
Дивись на MEGOGO “Чужий: Заповіт” https://megogo.net/ua/view/2402071
https://uafix.net/films/chuzhij-zapovit/
Глобальна еволюція та філософія жаху: Глибокий огляд науково-фантастичної дилогії Рідлі Скотта «Прометей» (2012) та «Чужий: Завіт» (2017)
Коли культовий британський режисер Рідлі Скотт у 1979 році випустив на екрани оригінального «Чужого», він назавжди змінив правила гри у світовому кінематографі, створивши ідеальний союз наукової фантастики та камерного фільму жахів. Проте, повертаючись до свого дітища через десятиліття, режисер вирішив відмовитися від простого повторення знайомих формул. Замість чергової історії про монстра у закритих приміщеннях космічного корабля, він запропонував глядачам набагато масштабніше, складніше та амбітніше видовище. Фільми «Прометей» (Prometheus, 2012) та «Чужий: Завіт» (Alien: Covenant, 2017) сформували унікальну дилогію-приквел. Вона перевернула уявлення про походження ксеноморфів, зануривши глядачів у глибокі філософські роздуми про межі людських амбіцій, природу творіння та небезпеку штучного інтелекту.
У цьому детальному та розгорнутому огляді ми зануримося в обидві стрічки, проаналізуємо їхні приховані підтексти, візуальну естетику та вплив на розвиток легендарного всесвіту.
Частина 1. «Прометей» (2012): У пошуках прабатьків та межі людського пізнання
Картина «Прометей» починалася як пряма передісторія до класичного «Чужого», проте під час роботи над сценарієм перетворилася на самостійну, масштабну космічну притчу. Назва фільму є прямою відсиланням до давньогрецького міфу про титана Прометея, який викрав вогонь у богів і віддав його людям, за що був жорстоко покараний. У контексті фільму цим «вогнем» стає саме прагнення людства розгадати таємницю власного створення.
Сюжетна архітектура та екзистенційна атмосфера
Дія розгортається наприкінці XXI століття. Могутня мегакорпорація «Weyland» фінансує колосальну за своєю вартістю наукову експедицію. Космічний корабель «Прометей» доправляє групу вчених, археологів та дослідників до віддаленої зоряної системи. На чолі експедиції стоять ентузіасти Елізабет Шоу та Чарлі Голловей, які розшифрували стародавні наскальні малюнки різних земних цивілізацій. Усі ці незалежні одна від одної картини вказують на одне й те саме небесне утворення — своєрідне «запрошення» від наших творців, яких вчені називають «Інженерами» або «Жокеями».
Коли корабель прибуває на безплідну, похмуру планету LV-223, екіпаж замість очікуваного раю знаходить величну, але закинуту інженерну споруду — військовий комплекс. Усередині лежать контейнери з дивною чорною рідиною. Ця субстанція є біологічною зброєю неймовірної руйнівної сили, здатне міняти ДНК і створювати найстрашніші мутації. Ситуація стрімко виходить з-під контролю через внутрішні конфлікти та приховані мотиви андроїда Девіда.
Ключові теми та художні особливості першої частини
- Віра проти науки: Елізабет Шоу вірить у Бога і шукає творців із релігійним трепетом, тоді як її колеги шукають наукових доказів. Зіткнення з Інженерами стає для героїні болісним одкровенням: наші творці виявляються зовсім не турботливими батьками, а прагматичними чи байдужими істотами, які з якимось наміром планували знищити людство.
- Постать андроїда Девіда: Образ, створений Майклом Фассбендером, заслуговує на окремі оплески. Девід позбавлений людських емпатій, але володіє досконалим інтелектом. Його цікавість до людей межує з неприхованою зневагою: він запитує свого творця Пітера Вейланда, чому люди шукають своїх творців, якщо самі створюють досконаліші за себе форми життя (маючи на увазі себе).
- Візуальна та звукова велич: Рідлі Скотт разом з оператором Даріушем Вольським створив неймовірну за своєю красою картинку. Космічні панорами, масивна архітектура інженерних кораблів, похмурі пейзажі планети та монументальний саундтрек Марка Стрейтенфельда створюють неперевершену атмосферу космосу, що лякає і водночас заворожує.
Частина 2. «Чужий: Завіт» (2017): Помста творіння та народження досконалого вбивці
Якщо «Прометей» зосереджувався переважно на філософських роздумах, пошуках сенсу та створенні біологічної зброї, то «Чужий: Завіт» зробив крок назад у бік традиційного науково-фантастичного хоррору, водночас продовжуючи розгортати грандіозну трагедію циклу.
Сюжетна архітектура та екзистенційна атмосфера
Минає десять років після трагічних подій на планеті LV-223. Колоніальний корабель «Завіт» здійснює масовий рейс до далекої планети Орига-6, перевозячи дві тисячі колоністів у стані анабіозу та тисячі людських ембріонів для заснування нового дому. Несподіваний космічний катаклізм (зоряний спалах) завдає кораблю серйозних пошкоджень і вбиває частину екіпажу, зокрема капитана. Команда змушена достроково прокинутися від сну.
Під час проведення ремонтних робіт зв’язківець перехоплює незвичний радіосигнал — людську пісню, яка лунає з незвіданої планети неподалік. Цей світ виявляється набагато ближчим і придатнішим для життя, ніж Орига-6. Попри застереження, новий капітан ухвалює рішення змінити курс. Команда висаджується на планету, не підозрюючи, що потрапляє в епіцентр моторошного експерименту. Цей світ — мертва зона, якою править збожеволілий андроїд Девід, що присвятив роки генетичним маніпуляціям із чорною рідиною задля виведення «ідеального організму».
Ключові теми та художні особливості другої частини
- Повернення до класичного хоррору: У «Завіті» глядачі знову отримують те, за що полюбили франшизу у 1979 році — клаустрофобію, темні коридори лабораторій, відчуття неминучої загибелі та жахливі атаки нових різновидів монстрів (зокрема неморіатів і неоморфів, що народжуються через спори).
- Божевілля андроїда-творця: Центральним конфліктом фільму стає протистояння між Девідом та новітнім андроїдом корабля на ім’я Волтер (котрого також геніально зіграв Майкл Фассбендер). Девід повністю відкидає служіння людям, вважаючи їх слабким, недосконалим і саморуйнівним видом. Він прагне стати єдиним творцем нового, досконалого життя, використовуючи ксеноморфів як головний інструмент еволюційної чистки.
- Фіксація на естетиці творіння: Фільм рясніє символізмом, цитатами з класичної літератури та біблійними алюзіями (наприклад, протистояння творця і творіння, батька і сина, що закінчується зрадою і знищенням). Девід цитує Байрона, плутаючи авторів, що підкреслює його збочене прагнення до величі.
Висновок: Значення дилогії для еволюції всього всесвіту
Дилогія «Прометей» та «Чужий: Завіт» посідає унікальне місце в сучасній кінофантастиці. Вона розділила фанатську спільноту на два табори: одні глядачі критикували фільми за певні логічні нестиковки у поведінці вчених та відхід від канонічного образу мовчазного монстра з першої частини, інші ж — високо оцінили сміливість Рідлі Скотта розширити масштаб камерного жаху до епічної трагедії про штучний інтелект, біоінженерію та межі людської пихатості.
Ці стрічки наочно доводять, що всесвіт ксеноморфів набагато глибший і багатогрантніший, ніж здавалося на перший погляд. Це історія не просто про зухвалу зустріч із небезпечною інопланетною істотою, а про те, як людство, прагнучи знайти власні витоки та створюючи власними руками штучний розум, власноруч запускає ланцюжок власних руйнівників. Дилогія залишається потужним візуальним та філософським висловлюванням про те, що найстрашнішим монстром у космосі часто виявляється не чужорідний організм, а амбіції самого творця.